Переслів’я - Руданський Степан Васильович

                 Переслів’я

Народився я на світ,

Як їдного рання

Моя ненька забагла

Шпаків на снідання.

А я хлопець-молодець,

Пожалував мами,

Серед ліса відпитав

Дупло зі шпаками.

В дупло руку – не іде,

Голови не впхаю,

Сюди-туди край дупла

Та й сам улізаю.

Ходжу голий по дуплі…

Шпаченят до ката!

Я в пазуху й загорнув

Тії шпаченята.

Вилізти б, так не то!..

Я й домудрувався:

Лиш сокиру притащив,

З дупла прорубався.

Гиц із дуба на коня!

Кінь собі брикає,

А сокира моя все

Зад йому рубає.

Нагадався за сім миль,

Назад подивився,

А у коня, як на сміх,

Лиш перед лишився.

Давай тоді йому зад

З верби підправляти,

Як підправив , та й заліг

На годинку спати.

А кінь ходить по траві,

І перед пасеться,

А зад росте та й росте,

Аж до неба пнеться.

А для моїх шпаченят

Того було й треба, -

Додряпались по вербі

До самого неба.

Прокинувся, до шпаків –

Та де вже до ката!..

Аж на небі половив

Мої шпаченята…

                  Руданський, Степан Васильович. Переслів'я : вірш. небилиці / С. В. Руданський ; мал. А. Базилевича. - К. : Веселка, 1988. - С. 3-6.