Наречені - Бахута Анатолій Павлович

                  Наречені

Край іншого, далекого села.

Війна зарила милого у землю

І навіть попрощатись не дала.

В душі він мав лише любов і щирість,

Він їх проніс крізь відділі й літа.

Тому і з-під землі він виріс,

Одягнений у камінь і метал.

Вони стоять обличчям до обличчя,

Стрункий солдат – і згорблена вона.

У нього –  тільки мужність і величчя,

У неї – тільки квіти й сивина.

Закутий металевою шинеллю,

Давно вже ждав її він край села.

Він вийшов до коханої крізь землю,

А більшого війна їм не дала.

      Джерело: Бахута Анатолій. Наречені / А. Бахута // Гойдалки над степом: херсонські письменники – дітям / ред. рада: Н. Звягінцева (упоряд.), Г. Бардашевська [та ін.] – Херсон, 2009. - С. 45.