Хто сміявся останній - Коцюбинський Андрій Федорович

ХТО СМІЯВСЯ ОСТАННІЙ

—  Сьогодні, - сказала Надія Павлівна, - ми розглянемо твори на тему: «Мої літні канікули». Я рада за вас. Адже ви цікаво провели літо. Одні побували біля моря, інші - на селі, в горах, у таборах від­починку... Саме про це ви й розповіли, хоча... - Вчителька усміхну­лася. — Хоча у ваших творах є і курйози. Ось, наприклад, Василько Чумак пише: «В таборі мене записали в живий куточок...»

Усі засміялися, а Лесик - найдзвінкіше.

—  У Галі Онищенко ось що я надибала: «По ясному небу хо­див трактор, а на горизонті росла зелена травичка».

Знову лунає в класі сміх, а Лесик аж заходиться.

—  Федько Чорногуз теж мене розвеселив. Він таке написав: «Я збирав марки, а товариш прислав мені артистів Пугачову та Бо­ярського, яких я теж колекціоную...»

Смішно, ясна річ, усім, та Лесикові найбільше - він аж за жи­віт хапається.

— І ще одна загадка, - продовжила Надія Павлівна. — Ось ти, Лесику, найголосніше сміявся, а в твоєму творі, між іншим, крім твоїх, ще є й ті помилки та недоречності, що і в Галі, Василька та Федька, котрі сидять поблизу тебе... Як це розуміти?

Лесик підвівся.

—              А я, Надіє Павлівно, зовсім не винен, - сказав упевнено..

—              Чому ж?

—              Я, я...

Лесик пом'явся, а потім неголосно вимовив:

—              Я списав у них...

—              У всіх трьох?

—              Еге ж, у кожного потроху. Щоб ви не здогадалися.

Клас вибухнув реготом.

Мовчав тільки Лесик.

Хіба легко сміятися з себе?

Джерело: Коцюбинський Андрій. Хто сміявся останній // Засекречений тайм / А. Коцюбинський. – К., 1992. – С. 3-7.