Про Гарбузика-боягузика - Глазовий Павло Прокопович

Як пригріло сонечко У ясну годину, Зелений Гарбузик Виріс біля тину. Повним та кругленьким Став він карапузиком. Одна була вада, Що ріс боягузиком. Мимо жабка скаче — Він від страху плаче.

Закружляє бджілка, Похитнеться гілка — Гарбузик боїться, Не зна, куди дітись.

  А коли на сонечку Ще погрівся трішки, Виросли у нього Рученята й ніжки. Він зірвався з гудини Й став ходити пішки. Був же він важкенький, Черевце кругленьке, А ніжки тонюні, До того ж манюні, Що бігать не міг, Часто падав з ніг. Знайшов наш Гарбузик Лозяну корзину Та й задумав з неї Зробити машину. Не гаючи часу,

Взявся за роботу. Приробив колеса З блискучого дроту. Вставив у корзину Залізну пружину, — Бо де ж для мотора Взяв би він бензину? Приробив дві фари З гудзиків скляних, — Бо як же поїдеш Уночі без них? Пружину завів, У машину сів Та й поїхав попід тином, Мимо лопухів. Машина іде, Весело гуде,

А Гарбузик-боягузик Боїться всього. Все, що він побачить, Лякає його. Летіла ворона Та як каркне: — Кряк! — Такий на Гарбузика Напав переляк, Що він із розгону Вскочив у рівчак. А там було мулько, Стояла вода. Машина загрузла… Отака біда!

Там же недалечко Було озеречко. Над тим озеречком Сірий зайчик біг. Він машину витягти З ями допоміг. Ще й приніс водиці В луб’яній цебриці І помив машину — Колеса й корзину — Та й сказав Гарбузику- Боягузику: — Заводь та рушай. Бувай-прощавай!

  Гарбузик подякував. Пружину завів. Ніжки витер травкою. У корзину сів Та й поїхав далі, Та й поторохтів.

  Їде він та труситься, Та все оглядається, На всі боки крутиться, Аж перекидається. Раптом він аж побілів, Аж закляк від страху, Бо побачив у траві Че-ре-па-ху. Котяться в Гарбузика Сльози, як горох. Зняв з педальок ноги. Злетів із дороги Та об стовп — торох! Хряснула пружина, Тріснула корзина. Трапилась аварія, Та ще ж і яка! — Караул, рятуйте! — Гарбузик гука.

  Тут прибіг їжак, Скинув свій піджак. Взяв у лапку молоток. Сюди — цок! Туди — цок! Всі колеса справив, На місця поставив. Приладнав пружину. Залатав корзину. — Їдь, — говорить, — далі. Тисни на педалі! Та не будь лякливим, Не будь полохливим. Той в шофери не годиться, Хто всього боїться.

  Сів Гарбузик у корзину, Натис на педалі, Крутонув кермо сердито Та й поїхав далі. Переїхав поле. Проминув лісок. Вилетів прожогом На старий місток. Бачить — свинки бігають: — Хрюк-хрюк-хрюк! — Знов кермо Гарбузик Випустив із рук Та з усього ходу Й полетів у воду, Тільки — бульк!

  По ріці корзина, Як човен, пливе, А Гарбузик вже не плаче, А просто реве: — Ой рятуйте! Пропаду! Знов потрапив у біду! — Там, понад рікою, Поміж осокою Журавель ходив, Він за хвостик Гарбузика Дзьобом ухопив, Витяг із водиці, Поклав на траві Та й питає:  — Чи є в тебе Щось у голові? — А Гарбузик-боягузик На ніжки встає. — В голові у мене, — каже, — Насіннячко є!

  …А машина потонула, Десь на дні качається. І тому на цьому місці Казочка кінчається. Той, хто перекаже Всю казочку нашу, Їстиме солодку Гарбузову кашу. Звісно, не з Гарбузика- Боягузика, А з іншого гарбуза — Здоровенного, Жовтобокого такого, Не зеленого.