Муха-набридуха - Бойко Грицько

Муха-набридуха

Хто не знає мухи,

Мухи-набридухи?

Я на місці не сиджу.

«Жу-жу-жу! Жу-жу-жу!» –

Бачу бруд  – я вже тут, –

Там, де мухи, там і бруд.

Всі грязнулі, замазури,

Невмиваки, нечепури,

Неохайні і брудні

Полюбилися мені.

Їла мед мала товстуха,

Забруднилася по вуха.

І тепер маха рукою, –

Не даю я їй спокою.

У Миколки і у Паші

Скатертина в манній каші.

Я до них помчала живо, –

Добра тут мені пожива!

Є у Нати кроленята,

Та не чистить клітку Ната.

І тепер у клітці тій

Мух літає цілий рій.

Не допивши молоко,

Склянку не помив Юрко.

Я лечу до неї радо:

Молочко – смачна принада!

Ось Оленка посуд миє,

У відерце ллє помиї.

А відерця не накрила, –

Я мерщій на нього сіла.

Допоміг сестрі Мартин –

Сміття висипав під тин.

Як же тут мені не жить,

Коли є що їсти й пить?

Прибирає Ганя з столу, –

Всі крихти зміта додолу.

Певно, дівчинка й не зна:

Пригоща мене вона!

Толя хусточки не носить –

Рукавом втирає носа.

Заяложений рукав

Всмак мене нагодував!

Задзижчала біля вуха

В Толі муха-набридуха:

Хто сказав, що ми нероби? –

Ми розносимо хвороби!

Жу-жу-жу! Жу-жу-жу! –

Я на місці не сиджу!

Дуже я люблю малят:

Полечу в дитячий сад!»

Набридуха полетіла.

Свою подружку зустріла, –

Та вертала з дитсадка,

Перелякана така:

«Ой погані в нас діла! –

Ледве звідти я втекла.

Там немає замазур,

Невмивак і нечепур.

Від липучки-мухомора

Буде нам велике горе.

Всі там труять нас та б’ють –

Жити мухам не дають!»

Свою подругу не слуха

Вперта муха-набридуха:

«Жу-жу-жу! – вона сміється. –

Це тобі лише здається!..

Ти втікаєш? Ну й смішна! –

Полечу туди одна!»

Набридуха вже в дорозі…

Ось присіла на порозі,

Покружляла там хвилинку,

У вікні знайшла щілинку,

На липучку тільки – гець! –

ТУТ-БО МУСІ І КІНЕЦЬ!

ДЕ ОХАЙНО Й ЧИСТО

             ВСЮДИ,

ТАМ НІКОЛИ МУХ

           НЕ БУДЕ!

   Джерело: Бойко Грицько. Муха-набридуха : книжка-картинка / Г. Бойко ; мал. Бе-Ша. – Київ : Веселка, 1968. – 14 с. : іл.