Не будь козою - Воронько Платон Микитович

Не будь козою

Іде коза,

Стоїть лоза,

Густа, рясна, зелена.

«Яка краса! –

Кричить коза. –

Ця вся лоза для мене!»

І у кози

Аж дві сльози

У радощах повисли.

Тріщить лоза,

Гризе коза

І всю красу погризла.

І ти, мала,

Що в сад пішла

Ранковою порою,

Не рви квіток,

Не псуй гілок,

Не будь, мала, козою.

    Джерело: Воронько Платон. Не будь козою / П. Воронько //  Ніколи не хвались : вірші  / П. Воронько. – Київ, 1986. – С. 12.