Ставок - Вороний Марко Миколайович

Ставок

Ой, за садом у нас,

за городом у нас

є великий, ставок

глибокий ставок.

А кругом бережок,

жовтенький пісок:

а кругом лужок —

зелений муріжок;

а кругом трава

та високі дерева,

та ліси та поля,

та уся земля.

Вийшов Петрик на горбок,

злетів бусол на ставок.

Поховалися жабки

під хрещаті листки.

в гущині зеленкуватій

поміж ряскою й лататтям.

Бусол же собі стоїть,

на жабок і не глядить.

а летіти не летить.

Люба ходить бережком.

Качка плаває ставком.

Кря-кря-кря...

Більший за моря

наш ставок. Скок у воду, скок...

Попливли рядочком по синьому ставочку.

Клим лежить на муріжку.

Дід рибалить у ставку.

Золотий карась,

отакий карась!—

придивляйся до гачка,

до смачного хробачка;

додивляйся, роздивлявся,

сам не зчувся,

як піймався:

Браві йдуть хлоп'ята

у штанцях строкатих.

Раз, два, три, чотири, п'ять —

струнко всі ступають влад.

І заперши в грудях дух.

всі з місточка в воду бух !

Мить — і виринули знов!

Раз, два, три. чотири, п'ять...

Будь готов!

Посміхаються, кричать:

Будь готов!

Завжди готов!

Оля бавилась піском.

Тітка прала за містком.

Лись-хлюп!

Лись-хлюп!

На все плече

тяжким прачем

по сорочках

та по штанцях,

по рушничках

та хусточках.

Гриць бродив по ситняку,

Хлопці бігли по лужку.

Як немає роси,

в лійці воду носи.

Отоді городина

добре вродить нам:

виженуться буряки

темнобурим листям,

зарясніють огірки,

тугенькі та чисті,

й капустяні кочани

повдягають жупани.

У ставу купався Павлик

і в ставу коня купали.

У воду на поводі

розкидає кінь ногами,

підкидає гривою.

По воді; по воді

хвиля котиться кругами

аж береться піною,

Брьох — брьох...

На ногах на чотирьох.

Й скільки голосу його,

кінь гігоче: і-го-го!

Зійшлися гуртом

хлоп'ята над ставком.

Петрик. Люба,

Клим та Оля

з Грицем і Павликом...

Зійшлися,

пустили кораблика.

Подули щосили,

напнулись вітрила —

поплив корабель

до далеких земель.

Заплив на глиб

до жабок та риб.

Не дійти до нього,

не добрести —

тільки доплисти

Он серед ставу

він стоїть:

а ні хить-хить.

   Джерело: Вороний Марко. Ставок / М. Вороний ; мал. Б. Єрмоленка. – Київ : Культура, 1930. – [14] с. : іл.