Дивовижні пригоди трьох краплин води. Третя пригода - Вельскопф-Генріх Лізелотте

Третя пригода

Буря щораз дужче підганяла хвилі. Куди вона їх жене? Цього Гідор, Аква й О не знали. Вони ж нічогісінько не знали про той дивовижний світ, що відкривався перед ними, − адже досі жили глибоко-глибоко в морі.

Та ось настав погожий день Три краплі води були тепер у Мексиканській затоці. Гаряче пекло сонце. Вітер заснув, і хвилі хлюпотіли дедалі лагідніше. Зовсім близенько лежав берег

−       Агов! – скрикнула Гідор. – Глядіть, бо ще на землю викине!

Вона ще не раз підскочила вгору і оглянулась. На березі їй зовсім не сподобалося. Там побачила вона трухляву колоду, всю оброслу водоростями, та драглистих медуз, що валялися на піску. У воді вони були на диво гарні, а тут, на березі, здавалися мокрими плямами.

−    Ох, безжалісні водяні краплини, − скаржилися медузи, − це ви повикидали нас на берег!

−    Та ми нічого не знаємо, ми зовсім не хотіли такого робити! – відповіла Аква сумно. – Люта буря так нас гнала й кидала по морю!

−    Де ж вона, та буря, що ви тут розказуєте? – питали медузи, тепер схожі не на медуз, а на мокрі плями.

             Гідор, Аква й О оглянулись, але бурі ніби й не бувало. Просто ніби зовсім не бувало!

А поки три водяні краплини розмовляли з бідними медузами, їх і самих тихенько й непомітно хвиля винесла на гарячий пісок. Ой леле! Тепер й вони міцно засіли на березі і вже думали, що загинуть, як і медузи. І невдовзі вони таки й не були вже справжніми краплинами, а й самі стали однією маленькою плямою Під жарким південним сонцем пляма ставала дедалі менша й непомітніша. Гідор, Аква й О наскрізь пройшли сіллю. Від спеки й великого страху вони ставали все солоніші. На щастя, трапилася їм краща…

Джерело: Вельскопф-Генріх Лізелотте. Третя пригода / Л. Вельскопф-Генріх // Дивовижні пригоди трьох краплин води. – Київ, 1979. – С. 6-8.