Шпачиний важіль - Литвиненко Валентин Гаврилович

Шпачиний важіль

Багато роботи шпаку в травні, коли шпачат годувати треба.

Шука шпак поживи більше на землі, та все бігом, та все бігом. Ніколи вгору глянути. А пожива − дощові черв’яки і жучки всілякі − частіше всього під камінцями ховаються, особливо в спеку. Як їх діставати шпаку звідти?

Та в шпака важіль є. Підбіжить він до камінця, підсуне свій гострий ніс під нього, розкриє рота, от камінь і піднявся. Скосить шпак очі, і видно йому, чи є що під камінцем, чи нема. І якщо є, тоді перевертає, а нема − стулить рота, камінь на місце ляже, а шпак біжить далі. Іншим разом ще загляне.

В нього і очі для такого заглядання пристосовані, щоб і при розкритому дзьобі вперед видно було.

Джерело: Литвиненко Валентин Гаврилович. Шпачиний важіль / В. Г. Литвиненко // Про маленьких друзів : оповідання / В. Г. Литвиненко. – Київ, 1959. – С. 25.