Огні горять, музика грає... - Тарас Шевченко

Лаконічний і зримий малюнок безжурної молодості різко контрастує з настроєм, і переживаннями автора, який, «неначе заклятий», спостерігає за цим, з гіркотою думає про те, що, «мов негода», минула його молодість, і «нишком плаче». Твір відбиває сумні думи засланого поета, який зазнав так мало щастя й радості в своєму житті.

Вірш засвідчує Шевченкову майстерність передавати в одній неподільній фразі живу суперечливість думки чи почуття («Огні горять, музика грає, // Музика плаче, завиває»).