Не гріє сонце на чужині... - Тарас Шевченко

Вірш належить до ліричних поезій Шевченка періоду заслання, в яких автор виливав тугу за Україною. Тут поет прагне перебороти тугу думкою: «Мені невесело було // Й на нашій славній Україні». Лірична тема вірша спочатку розгортається нібито в плані особистих переживань, в плані самотності поета («Ніхто любив мене, вітав»), але поступово вона розкривається як тема суспільної трагедії народу, гнобленого панством. Думку про ворожість самодержавно-кріпосницького ладу визвольним ідеям, ідеям любові й добра втілено у мотиві переслідування євангельських Христа і Марії («Тойді повісили Христа, // Й тепер не втік би син Марії!»). Цей мотив згодом знайшов свій розвиток у вірші «N. N.» («Така, як ти , колись лілея»).