Енеїда - Іван Котляревський

Це була перша друкована українська книга, написана живою народною мовою, що своєю появою стверджувала початок етапу розвитку нашої літератури.

І. Котляревський перетворює на український лад сюжет твору давньоримського класика Вергілія. В античному творі йшлося про мандри троянців, що прибувають з волі богів до латинських земель (пізніше Римська держава). У поемі І. Котляревського розгортаються такі ж події, збережені імена героїв, але українським автором закладений новий національний зміст: під виглядом троянців постають українські козаки, боги Олімпу — українське панство; усі реалії твору відбивають життя українського суспільства XVIII ст. після руйнування української «Трої» — Запорізької Січі.

Уся поема виражає духовний світ української людини.
Ідея “Енеїди”: висміювання українських панів і чиновників, козацьких старшин, їхнього “паразитичного” життя, обжерливості, пияцтва, нікчемних сварок;

водночас – уславлення патріотизму, вірності обов’язку, мужності, товариської солідарності (Еней, троянці, Низ та Евріал).
Основна думка “Енеїди”: засобом сміху викрити і засудити негативні соціальні явища суспільства кін. ХVІІІ ст.-поч. ХІХ ст.