Чари ночі. Лірика - Олександр Олесь

Кличте калік і дітей понесіть...
В землі віки лежала мова
Чари ночі
Любов
Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні...
Іскра
Ах, скільки струн в душі дзвенить!
Айстри
Ти зовсім мене не кохала...
Гроза пройшла… зітхнули трави...
Чому з тобою ми не хвилі?..
Порвалися струни на арфі...
Люблю її, зову своєю...
З журбою радість обнялась...
Ти з'являєшся, як ранок...
Я не зазнав тих ніжних ласк і слів...
Як вінки плела ти з квітів...
Коли на крилах ночі...
Одну я любив за веселість...
Небо блакитне, зелена земля...
Не беріть із зеленого лугу верби...
В пісні муки, в муці шастя...
Ти в ту ніч другим зоріла...
Скоро сонце засміється...
Нащо, нащо тобі питати...
Над колискою (Пісня матері)
Не забуду я... о ні!..
Коли тебе розлюбе мила...
Зустрітися, щоб зразу розлучитись...
Небо з морем обнялося...
Лився спів колись у мене...
Моїй матері (Мати, мати! не журися...)
Розквітлу папороть шукаєш ти в лісах...
В степу (Розцвіли дзвіночки-квіти)
Стань, дівчино, стань!
З Ясамані (Квітнуть, дихають троянди...)
Нічого не скажеш, і я не скажу...
Постій — не йди! Нащо питати...
Коли б сказав я, пташко...
Про мене ти забула...
Так, як Данте любив Беатріче...
Ти не прийшла
Гніздо, чи хмари і вітри...
Чуєш, чуєш стогін мій...
Роси, роси, дощику, ярину...
Тільки далеко від тебе...
Люблю! Як в перший раз люблю...
Ти біля моря...
Хочу я троянди, що цвіте в саду...
В кафе, наповненім юрбою...
Вмерла моя казка...
Вона горить вечірнєю зарею...
Принесла мені весна...
Прийдуть ще дні для журби...
Ви сказали кобзу взяти...
Ти до мене прийдеш рано...
Серед поля попід небом жито жала...
Вчора жито жала...
Плач Ярославни
Колись здавався ти мені орлом підтятим...
І ви покинули
На цвинтар сумно не ідіть...
Нестись би плачу...
Ми останнім вже весла ломали...
Вийди змучена людьми...
Косять, коси...
Хто зберіг любов до краю...
Садок. Пани. Московська мова...
Глузуйте, кпіть над рідною землею...
Коли б ми плакати могли...
Кричи, паяце, смійсь, байдужий!
І де ми сили беремо...
Хтось близький приснився
Не нам, не нам, осміяним, сміятись
В долині тихий сон летить
Надії всі поховані тобою...
Зима... і пролісок блакитний!..
Не голосу - громів небесних!..
Знов лечу я над степами...
Не треба струн! Меча мені гостри...
Про світ ви марили, і ось світає...
Воля!? Воля!? Сниться, може?..
Схід сонця зустріти я вийшов у поле...
Лебідь
Радійте, співайте пісні голосні...
Слухайте, слухайте, сурма гремить...
Я стояв в саду розквітлім...
В моїй душі не сходе сонце...
Із старих і майбутніх віків...
Слова що білі-білі...
Вітри і бурі весняні...
Вона пішла дорогою страшною...
Розбуди мою пісню що спить...
Не спиняй думок крилатих...
Привіт, уклін низький Вам, пані...
Половці і Отрок
О принесіть як не надію...
Пісня сліпих (Этюд)
Ми плакали на цвинтарі, безсилі...
На чужині (Пісня)
Не зашумлять столітни верби...
Тіні
В яких боях ти пам'ять розгубив...
Ой була на світі та удівонька...
Промінь в темряві руїній...
В журбі я сонцю не радію...
Як жити хочеться! Несказанно, безмірно...
Зелений ліс, і май, і сонце...
Піду, втечу на сизі гори...
Дивлюсь на пройдену дорогу...
Хотів би я піти через ліси дрімучі...
О принесіть як не надію...
Очі — дві волошки в житі...
Швидко, швидко ми побачимось...
Голод
Слухайте, слухайте, крик із безодні
Тиждень терпів я від голоду муки...
Ближче головоньку, любий мій, спи...
Ввечері голову вчора одрізала...
Як океан, глибока наша рана...
Горе залишила, кинула смереки...
Фіалки сліпий продає...
Ніжно-ніжно, як подих билини...
Коли б гора з невіри впала...
Пісня (Он чужино, чужинонько...)
О, недурно в скорботах ми плачемо...
Хочеш ти, щоб пісню я для тебе склав...
Коли б я знав, що розлучусь з тобою...
Невже прийти, вклонитись і сказати...
Уймають біль єдині сни...
Коли я вмер — забув, не знаю...
Хто в час пожежі край свій кине...
Моїй матері (Приснилося, що я вернувсь додому.)
Однаково: більше не жити...
Чи вгледжу ще свою країну...