Світе ясний! Світе тихий! - Тарас Шевченко

Цей вірш — найгостріша антицерковна поезія Шевченка, в тому плані, що церква на той час була на послугах у влади, і її указами справжнє світло перед народом було закрите.

Там, де він пропонує „з багряниць онучі драти“(багряниця - царський одяг), явленими піч топити“(образи чудодійні), він звертається саме до того таки Христа спасителя, що його в християнських молитвах звуть „світом ясним“, „світом тихим“. Шевченко наче переконує того спаса, що його не добито, „стрепенися та над ними просвітися“».

Поезія пройнята революц. оптимізмом, який визначив і сміливу експресивність образів вірша, і вольову, енергійну інтонацію його рядків, і, звичайно, самий зміст революційних передбачень поета.