Над колискою Запоріжжя - Сава Божко

У 20-ті роки ХХ ст., коли старе трактування історичних подій було заперечене, а про нове ще ніхто не писав, необхідно було мати сміливість та неабияке вміння, щоб узятись за розробку цієї теми. Історична повість “Над колискою Запоріжжя” (1925), у якій автор подав “власний оригінальний погляд на початки історії українського козацтва” викликала інтерес і в критиці 20-х рр., і після її перевидання в збірку історичних оповідань “Заклятий козак” у 1994 році.

Версія Сави Божка про заснування Запорізької Січі та ролі в цій події Дмитра Вишневецького, запропонована в повісті, не може претендувати на повну історичну достовірність, тому доречніше було б вважати твір “Над колискою Запоріжжя” умовно-історичним, так, як присутні перекручення деяких історичних фактів.

Повість захоплює своїм сюжетом, пригодницьким характером, оригінальністю у використанні фольклорних джерел. У центрі твору образ князя Вишневецького - черкаського й канівського старости, який з метою захисту українських земель від нападів татар і для вільної торгівлі створює фортецю на острові Хортиця. Для цього він використовує підневільну працю місцевого населення, що викликає опір селян. Бунтарем у повісті виступає Марко Голий, захисник селян у рідному селі Дикий Кут. Керуючись настановами часу та продовжуючи літературні традиції, автор прагне показати епізоди “багатовікової боротьби народних мас проти сваволі експлуататорів”.