Поема "Марина" - Тарас Шевченко

Доля кріпачки Марини пекучим болем озвалась у серці поета. Поема продовжує і розвиває так звану "жіночу тему" у творчості Шевченка. Вона звучить своєрідним зачином, провідною думкою всієї його творчості. Співчуття до людини, яка придушена й поневолена. Епілог до поеми "Марина" - ніби слово сповіді. Серце відкриває найсокровеніше і найболючіше.

Історія Марини постає пекучим виливом гіркої правди. Він правду ту бачив, знав, і вона лягла на серце поета тягарем болю. Написання твору - ніби зойк, одкровення, вивільнення від тяжкої ноші переживань.