Люборацькі - Анатолій Свидницький

Роман-хроніка українського письменника Анатолія Свидницького. Написаний у 1861-1862 роках, роман побачив світ лише 1886 року, тобто через чверть століття. Іван Франко писав: «Анатолій Свидницький, може, і сам не здогадувався, що написав твір, який надовго залишиться однією з найкращих оздоб української літератури».

Це роман про руйнування та загибель сім'ї. Однак, про центральну, справді основну проблему, що лежить на поверхні, порушену Свидницьким, досі майже не говорили.
Це проблема денаціоналізації, яка веде до деградації особистості. Найретельніше вона простежується на двох основних сюжетних лініях, на долі двох дітей Люборацьких - Антося і Масі. Цю сімейну хроніку можна назвати «романом-виховання».

Кінець твору вражаючий і засвідчує, що Люборацькі - високий зразок роману, із найліпших в українській літературі, бо написаний кров'ю серця «одним із тих Антосів, котрі мусили жити в чорному світі з сірою підкладкою і намагалися палити в ньому ясний вогонь у якому і згоряли задля любові і свободи».