Справедливість - Магир Микита

Справедливість

Раз приходить лис до льва

Лаби всі цілує:

Царю! ах ратуй мене!

 Просить і ґвалтує.

Що від вовка я біди

Мушу натерпітись,

Прийдеться мені з дітьми

Де в ріці втопитись!

Жінку мені покусав.

Діти роздирає.

Царю! ах ратуй мене!

Просить і благає.

То погано! каже лев.

            Треба ратувати!

Але я тут і тобі!

Маю щось, сказати!

Вчера була тут з плачем

Бідна заячиха!

Наробив ти заяцям

Вже не мало лиха!

  Алеж, царю! каже лис,

На Бога живого

То що инше. то не те

І не згадуй того!

Так? лев крикнув, тиб хотів

Вовка покарати,

А тимчасом заяців

Бідних роздирати?!

Гей медведі! зараз тут

Лиса положити

І здорових двайцятьпять

Буків відчислити!

Хоч лис плакав і кричав:

Ґвалт! на Божу милість!

Медвідь бив і верещав:

Знайже справедливість!

***

Щоб у нас таких суддів

Справедливих мати.

Неодному двайцятьпять

Треба булоб дати.