Велике і мале - Сухомлинський Василь Олександрович

Велике і мале

(казка)

У корови Лиски народилось Телятко. Воно ще маленьке, але вже вибрикує. Припало Телятко до матері, напилось молока, й захотілось Теляткові погуляти.

Пішло воно по двору, дивиться – сидить маленьке звірятко. Доторкнулось телятко до маленького звірятка, а на ньому пух м’який-м’який, ще м’якший, ніж материнське вим’я.

Дивиться маленьке звірятко на величезного звіра – теля, прищулилось і сидить собі тихо-тихо.

–       Хто ти такий? – запитує Телятко.

–       Я стара Кролиця, – відповідає маленьке звірятко.

–       Невже ти стара, Кролице? – здивувалось Телятко. – Значить, у тебе й дітки є?

–       Є в мене маленькі дітки – кроленятка. – А ти хто?

–       Я маленьке Телятко, – відповіло Телятко, – я тільки що народилось.

–       Невже ти тільки що народилось? – здивувалась стара Кролиця. – Дивно: ти ж ще маленьке, а вже таке велике…

–       А ти вже стара мати, а така маленька, – ще більше здивувалось Телятко.– Невже все на світі таке дивне?

       Джерело: Сухомлинський Василь. Велике і мале // Куди поспішали мурашки / В. Сухомлинський. – Київ, 1981. – С. 11.