Коли люта зима - Старостенко Юрій Семенович

        Коли люта зима  

        Ой лукава буває зима!

         Спершу то ніби й нічого, навіть утішно: кружляють у повітрі такі собі літаєчки. Але потім повалить густий лапатий сніг, візьметься мороз. Замурує на деревах кожну шпаринку: спробуй-но дістанься якоїсь комашини!..

         І приходить на пташок страшна біда. Сяде воно голодне довгу ніч ночувати, а як обутріло — несила й крилець звести. Не раз бува, що вивелось синичок у кубельці цілий гурт, а минає зима — двійко-трійко лишається.

         Отож коли повіє лихом, якась мудра синиця враз ударить на сполох: — Ці-ці-фінь!

         І подається дрібне лісове птаство слідом за нею до людського житла: тут сипне хтось жменю насіння, там, либонь, дощечку приладнали й насипали смачних зернят. Поки хати засвітять свої жовті вікна, пернате товариство і поснідає, і пообідає, й повечеряє разом. Десь під стріхою чи на теплому горищі  й обночуються...

         А як настане весна, а слідом за нею й літечко красне, синиці добрим людям віддячать: усіх хробаків та гусінь у садках  винищать. Яблука  ростимуть великі  та  смачні!

Джерело: Старостенко Юрій Семенович. Коли люта зима / Ю. С. Старостенко // Ку-ку! / Ю. С. Старостенко ; худож. О. Ткаченко. – Київ, 1967. – С. 4-5.