Бджола - Поволоцький. Григорій Федорович

Бджола

         Повзла по доріжці бджола.

          - Ой, боюся! – позадкувала від неї Оксанка.

           -  Не бійся, вона навіть літати не може, - махнув лозиною Толя.

           - Наступи на неї, тоді вона вже ніколи не вжалить, - підійшов ближче Петрик.

          - Не смій! – вигукнула Ніна. – Вона ж мед носить. У мого дідуся бджіл багато, тож я знаю.

          - То нехай летить до твого дідуся, - сказав Толя. А бджола повзе собі по доріжці.

          - Може, вона хвора чи підбита? – тихо зауважив Петя.

          - Мабуть, вона втомилася в дорозі, - розмірковувала Ніна.

          - Давайте нагодуємо її, запропонувала Оксанка.

          - У мене є цукерка.

Дівчинка протягнула бджолі цукерку.

          - Ій тільки крихітку, - усміхнулася Ніна. – Вона ж маленька.

Бджола виповзла на цукерку і завмерла. За якусь мить комаха полетіла.

          - До побачення, бджілко! Загомоніли їй услід малята.

          - До Ніниного дідуся на пасіку полетіла,  -  всміхнувся Толя.