Снігир та Щиглик - Пчілка Олена

 Снігир та Щиглик

Снігирчик бідний у сильце попався,

         А Щиглик-молодець,

         Той жвавий джигунець,

Дививсь на його та сміявся:

–       Оце так мудрагель з тебе!

Ну як-таки не вгледіти себе,

         Біди не встерегтись!

Щоб так в лиху попасти штучку,

Як в ятір ловлять ту дурную щучку!

         Се бачив я колись,

         Такого цілий вік боявся,–

         Ось бач, і не попався!–

         Так Щиглик промовляє

         Та все собі стрибає.

Аж гульк!.. Ох, лишенько тяжке!

         Се що таке?!

В якусь-то сіточку Щигол  ускочив

         (Немов собі наврочив!).

Тепера сіпає і сяк і так,

Не вирве ніжки вже ніяк!

         Хоч борсався й мотався,

Та в сіточці остався.

Ото тобі, козаче:

Із лишенька чужого,

Із горенька тяжкого

Не смійся, небораче!

Джерело: Пчілка Олена. Снігир та щиглик  / О. Пчілка // Годі, діточки, вам спать! / О. Пчілка. - Київ, 1991. - С. 127.