Зоряні квіти - Струтинський Василь Михайлович

Зоряні квіти

    Навесні в затоні відтанули зорі. Гойднулися у воді, посміхнулися. А влітку на тому місці білі лілії розцвіли.

    Дідусь Микола каже: «То зоряні квіти… Кожна небесна зірочка свою квітку пильнує. Зірвеш – і згасне зоря від смутку…»

    Звісно, жартує дідусь. Та можна зрозуміти його : не збережемо білі лілії – менше краси і світла стане на землі…

    Я і мій брат Сергій знаємо, що рідкісні рослини і тварини занесені до «Червоної книги». А от самої книги ніколи не бачили. Тому ми завели «Червону книгу річки», до якої заносимо річкових мешканців та найцікавіші рослини.

    З любов’ю записали: бобрів, ондатр, сомів, раків, а також лепеху, водяний горіх, жовте латаття… Усього уже біля ста рослин. І найулюбленіша серед них – біла лілія.

    Красивішої квітки на нашій річці нема.

Джерело: Струтинський Василь. Зоряні квіти / В. Струтинський // Голуба вулиця / В. Струтинський ; мал. В. Євдокименка. – Київ, 1982. – С. 20.