Друге тепло - Шморгун Євген Іванович

Друге тепло

         Послала мама Олега на вулицю із килимка пилюку вибити, хідники повитрушувати. Надворі мороз рип-рип, так за пальці і хапає. Спробував Олег трусити в рукавицях, та хіба то робота?

         Тут же саме вийшов із хати дід Іван. Учора він цілий вечір лагодив упряж і тепер ніс її в мішку на колгоспну конюшню.

         – Е, – каже дід Іван Олегові, – так у тебе нічого не вийде. Хідники добре витрушувати, коли друге тепло добудеш. Тоді й руки не мерзнутимуть.

         – А що то за друге тепло? – дивується хлопчик. – Як його добувають?

         – Коли знаєш, то просто. Але це не розказувати, показувати треба.

         – То покажіть, діду Іване…

         – Гаразд, – погоджується дід. – Тільки спершу допоможи мені віднести упряж на конюшню.

         Взяли вони мішка – онук за гичку, дід за гузирі – та й понесли. А конюшня аж за селом, на горбку. Поки дісталися – кілька разів мінялися місцями: то один попереду, то другий.

         Як прийшли, дід Іван усміхається:

         – Тепер зрозумів, як добувається друге тепло?

         – Здогадався! – одказав Олег.

          І витер рукавом спітнілого лоба.

Шморгун Євген Іванович.  Друге тепло : [оповідання] / Є.  Шморгун // Де ночує туман / Є.  Шморгун. –  Київ, 1984. – С. 18-19.