Легенда про мальву і півонію - Без автора

ЛЕГЕНДА ПРО МАЛЬВУ І ПІВОНІЮ 

Колись ці гарні квітки були дівчатами-сестрами. Вони лікували людей від хвороб серця. Але тільки тих, хто не коїв людям зла.

Одного разу серед ночі хтось постукав до них у двері.

– Хто там?

– Впустіть мене, бо загину!

– А хто ж ти будеш?

– Я – Зимовий вітер.

– А чи не вдієш нам шкоди?

–       Ні!

Відчинили дівчата двері. Влетів до хати Вітер-вітрисько.

– Що в тебе болить?

– Втрачаю сили. Не можу з Морозом змагатися.

– А чи добре серце маєш?

–       А що таке серце?

Дівчата перезирнулися.

– А чи зробив ти щось добре людям?

– А що таке – робити добро? – здивувався Вітер.

– Твою хворобу ми не можемо вилікувати, бо допомагаємо тільки добрим людям.

Тоді дмухнув Вітер на сестер і стали вони замороженими квітами.

Навесні добрі люди висадили їх у землю: мальву – до вікон ближче, півонію – у саду біля джерельця.

Так і ростуть сестри, милують красою людей. А ті назвали їх квітами віри, надії й кохання.

     Джерело: Про Мальву і Півонію  // Колиска для ельфів : легенди про квіти / упоряд. А. М. Зеленська. – Київ, 2018. – С. 53.