І виріс я на чужині... - Тарас Шевченко

Вірш належить до вершин невільницької лірики Шевченка, якій властиві напруженість і драматизм переживання, поєднання особистого з соціальним, широта узагальнень і багатопланове розгортання ліричної теми. Мотив туги за Україною тут переростає у відверте революційне картання панства й кріпосництва. В тузі за батьківщиною поет ніби умовляє себе: гіршою моральною мукою, ніж «в оцій пустині пропадать», було б жити на Україні, «дивитись, плакать — і мовчать» під гнітом самодержавства. Закінчення вірша, містить революційний висновок: добро на Україні можливе лише за умови знищення панства — «Якби не осталось // Сліду панського в Украйні». У картинах кріпацького села відбилися враження Шевченка від подорожей по Україні, зокрема й від Кирилівки 1843 і 1845.